Недоторкані людиною та найстаріші в Україні. Що таке праліси і чому важливо їх зберегти — пояснює WWF

2
188

 Якщо зайти у найглухіші куточки українських Карпат, куди доїхати практично неможливо — то там, між гірськими хребтами та полонинами, можна знайти найстаріші ліси, які ніколи не відчували на собі людського впливу.

Це помітно одразу — тут нема доріг та слідів рубок — лише вузенька стежка може виднітися серед зарослів. Тут багато грибів та ягід. Величезні дерева поскрипують навколо, здіймаючись над старими стовбурами, що повільно гниють на землі. Коли торкаєшся найближчого буку, розумієш, що під його корою тече не просто історія, а сива давнина — адже прабабця цього дерева могла бути сучасницею князів Київської русі.

І головне, що помічаєш у цьому лісі, якщо на мить затамуєш подих — тут кипить життя!

Праліси, вид на долину р. Лужанка, карпатський БЗ / Фото: Bogomaz Conservation Photography / WWF Ukraine, Michael Succow Foundation

Вивчати найдавніші ліси України приїжджають науковці з різних країн, адже вони є прикладом того, як ліс може пережити сотні років. Щобільше, він надає прихисток рідкісним видам. Саме тому, вже багато років важливим напрямом роботи Всесвітнього фонду природи WWF-Україна є охорона пралісів і сьогодні ми розповімо про них трошки більше.

Що таке праліси?

Найдавнішими лісами України є праліси, квазіпраліси та природні ліси. Вони відрізняються тим, наскільки людська діяльність вплинула на їхнє існування.

Найбільш сакральними з них можна вважати праліси, адже вони ніколи не знали жодного людського втручання: ні вирубок, ні пересування транспорту, ні випасання скоту.

Відповідна градація і поява термінів праліс та квазіпраліс, на відміну від самих цих лісів, — з’явилася в Україні відносно нещодавно.

У законодавство нашої країни ці терміни було введено 2017 року у рамках Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат». Там же було визначено, чим ці види лісів відрізняються, що у них дозволено робити без впливу на їхнє існування та які існують шляхи охорони цих лісів. Визначення таких лісів у Карпатах відбувається відповідно до спеціально розробленої науковцями методики. Згідно з нею, аби певній території Карпатського лісу називатися пралісом, вона має відповідати низці доволі жорстких критеріїв. Вони визначаються експертами відповідно до лісових документів, а потім — вивчаються вже безпосередньо на місцевості.

Праліс за участі сосни гірської на хребті Кінець Горгану, Івано-Франківська область / Фото: Bogomaz Conservation Photography / WWF Ukraine, Michael Succow Foundation

Тож, власне, що робить праліс пралісом?

Відповідаючи цим критеріям, праліс дійсно нагадує давній, ледь не казковий пейзаж, у якому ніби от-от має з’явитися хатина Баби-Яги або вийти назустріч ельф із книжок Толкіна.

Під час свого існування ліс не мав зазнавати на собі жодного людського втручання: тут не влаштовували рубок дерев, не прокладали дороги, не відбувалося будівництва та всіх інших проявів діяльності людини, які могли відобразитися на самобутності існування лісової екосистеми.

За рахунок цього, дерева у такому лісі часто дуже старі, часом, вони мають більш як 300 років. Для людського ока рослинність існує тут хаотично, на всіх рівнях — від мохової підстилки та низеньких кущів, до височенних, 40-метрових велетнів-буків, які не вдасться обійняти самотужки.

Тут представлені усі стадії розвитку дерев, кожна з яких є ключовою для багатьох видів живого. І найбільше у пралісі буде помітно саме мертвої деревини — сухих гілок, сухостою, повалених негодою величезних стовбурів, які поступово розкладаються та перетворюються на труху.

Праліси Боржавського хребта / Фото: Bogomaz Conservation Photography / WWF Ukraine, Michael Succow Foundation

Чим же цінні праліси?

1. Місце, де концентруються червонокнижні тварини, рослини і гриби

Праліс — це своєрідний гуртожиток для видів Червоної книги України і він яскраво підтверджує, що у природі все пов’язане.

У дуплі великого та старого дерева може спати ведмідь. Тристарічна ялиця, висотою у 40 метрів, чи не єдине дерево, яке витримує гніздо беркута. Рідкісна рись, як будь-який кіт, шукає у пралісах тиші та відсутності людей, щоб там ховатися і облаштовувати хованки для малят. У дуплах старих дерев мешкають кажани та сови. Для того, щоб дупло утворилося — над ним має попрацювати дятел. А щоб дятел зацікавився лісом — там має бути удосталь комах, багато з яких потребують мертвої деревини.

Якщо придивитися уважніше — у повалених або сухих деревах кипить життя. Поки дерево росте — його імунна система захищає себе від непроханих гостей, виділяючи певні речовини, наприклад, смолу. Та після свого падіння стовбур втрачає цю можливість і на різних стадіях свого гниття стає домівкою десяткам видів комах та грибів, кожному з яких підходить певний етап розкладання деревини.

2. Приклад витривалих лісів

Найстаріші ліси України самодостатньо існували на певній території сотні років: вони переживали нашестя певних комах та вплив зовнішніх факторів, залишаючись стабільними екосистемами. Таким чином праліси є ідеальною моделлю витривалих та сильних лісів, яку можна використовувати для більш екологічного ведення лісового господарства.

Ялиновий квазіпраліс, Карпатський біосферний заповідник / Фото: Bogomaz Conservation Photography / WWF Ukraine, Michael Succow Foundation

3. Ліси виконують регулювальну функцію

Під час дощів крони дерев та моховий покрив (у ялинових лісах) затримують воду. Навесні ліси своєю тінню сповільнюють танення снігу. Таким чином, в обох випадках вода поступово потрапляє у водойми, що зменшує ризики раптових повеней.

Крім того, великому старому дереву на день необхідні сотні літрів води, яку вони пропускають крізь себе, випаровуючи через листя та зволожуючи повітря.

Міцна ж коренева система дерев протидіє зсувам грунту, а для гірської місцевості, де ростуть праліси, це особливо актуально.

4. Депо вуглецю

Праліси століттями накопичували у собі вуглець. Сухі гілки і стовбури, що з часом відпадали, ставали частиною лісової підстилки та ґрунту. Таким чином, дерево на всіх етапах існування є так званим депо, що утримує у собі вуглець. Вирубка дерев, особливо пралісів, спалення їхніх решток та пошкодження цілісності лісової підстилки спричиняють збільшення вивільнення CO2 в атмосферу.

Коли ж дерева повільно розкладаються та гниють — вуглець потрапляє у ґрунт та стає поживою для грибів та комах.

Праліс у Карпатському біосферному заповіднику, Свидовецький масив / Фото: Bogomaz Conservation Photography / WWF Ukraine, Michael Succow Foundation

Як їх зберегти?

Для того, аби зберегти праліси у їхньому недоторканому вигляді, слід дотримуватися низки важливих правил.

У пралісах не можна вести жодної діяльності: розпочинати рубки, інфраструктурні проєкти, промислово заготовляти гриби та ягоди (утім для себе у кошик їх зібрати можна), розпалювати багаття (адже воно порушує лісову підстилку і той баланс, який існує у пралісі), ночувати та збирати дрова (адже ті самі дрова — це мертва деревина, у якій відбуваються власні, важливі для життя лісу, процеси).

Якщо ліс відповідає критеріям визначення пралісів, до лісокористувачів цієї території — заповідників, нацпарків або лісових господарств — подається відповідне звернення. Якщо вони визнають наявність на своїй території неймовірно цінного лісу, то автоматично беруть на себе відповідальність з його захисту і контролю щодо відповідних умов для його збереження.

Близько 25 тисяч гектарів давніх лісів наразі вже входять до заповідних зон Карпатського біосферного заповідника та кількох національних природних парків, і їхньому існуванню нічого не загрожує.

Станом на липень 2020 року, на своїх територіях наявність пралісів визнали лісові господарства у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях. Сукупно — понад 25 тисяч гектарів.

Буковий праліс у заказнику Росішний, Закарпатська область / Фото: Bogomaz Conservation Photography / WWF Ukraine, Michael Succow Foundation

Та залишаються ще десятки тисяч гектарів, над збереженням яких працює WWF-Україна.

Щоб гарантувати повний та посилений режим охорони найцінніших старовікових лісів, вони мають отримати статус пралісової пам’ятки природи. Це — одна з підкатегорій об’єктів природно-заповідного фонду. Надати такий важливий статус пралісам можуть обласні ради, якщо оголосять їх пам’ятками природи місцевого значення.

Перші проєкти рішень про створення пралісових пам’яток природи вже зареєстровані в Закарпатській та Івано-Франківській обласних радах.

Якщо ви колись опинитеся у пралісі — зауважте його красу та велич, та спробуйте не порушувати його спокою.

Джерело: https://nv.ua/ukr/ukraine/events/pralisi-shcho-ce-take-chim-cinni-de-ye-v-ukrajini-i-yak-jih-zberegti-eksperti-50101942.html?fbclid=IwAR1nRhvW2BtmI-KPXuE-TU3k6fShAU1I2mca7CHe77M1aP43CWt0ScXdAZg

2 comments

  1. Vladyslav 12 Серпня, 2020 at 11:23 Відповіcти

    Прийміть мою подяку за цю повчальну інформацію.
    Хоч сам з Закарпаття, але до цього моменту ніколи не задумувався про праліси, їхню значимість та тематику того як їх зберегти.
    Постараюся донести та поширити значимість цих мальовничих краєвидів та пралісів до навколишніх.
    Дякую.

  2. Khrystyna 20 Серпня, 2020 at 17:21 Відповіcти

    Праліси – то наша спадщина… Так вже повелося, що люди починають цінувати щось, коли втрачають його.. То ж давайте вчитись цінувати і оберігати наші багатства, поки вони у нас є!

Leave a reply