Мандруємо незвіданими стежками Закарпаття

Закарпаття – чудовий край з мальовничими краєвидами, які приваблюють туристів та відпочиваючих не тільки з України, а й з усього світу.

Для маленьких туристів, які волею долі опинилися в нашому краї, педагоги Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді провели віртуальну екскурсію Срібною Землею – землею, наближеною до неба. Діти на час занурилися в неповторну красу природи Карпат, гір і полонин, букових пралісів, гірських річок, озер та водоспадів, дивовиж рослинного і тваринного світу, середньовічних замків, дізналися багато цікавого про наш чарівний край.

Більшість території краю займають гори, вкриті лісами. Найвищою точкою Закарпаття і всієї України є вершина Говерла – 2061 м.

Найдовша річка Закарпаття – Тиса. Крім Тиси, територією краю протікають річки Уж, Латориця, Боржава, Ріка, Теребля, Тересва.

Найбільше високогірне озеро Закарпаття – Синевир. В народі його називають Морським Оком. І, дійсно, якщо дивитися з висоти пташиного польоту, Синевир здається величезним синім оком із зіницею-островом посередині в обрамленні густих ялин-вій.

Несподіванкою для дітей було дізнатися, що неподалік від Синевира знаходиться Реабілітаційний центр бурого ведмедя, в якому утримуються тварини, що зазнали жорстокого поводження або постраждали внаслідок стихійного лиха. Тут для них створені умови, максимально наближені до природніх, кожен ведмідь має власний барліг і забезпечений смачною їжею.

«Долина Нарцисів» – унікальний ботанічний об’єкт, в якому охороняється найбільший у Середній Європі осередок нарцису вузьколистого, занесеного до Червоної книги України.

У Карпатах є багато мальовничих куточків. Одними з таких місць є водоспади (Шипіт, Воєводин, Скакало, Труфанецький, Ялинецький, Гукливий).

Соляні шахти в Солотвино – сюди їздили відпочивати і лікуватися люди із захворюванням дихальних систем. Тепер шахти заповнені водою, а люди відпочивають на солоних озерах.

Ужгород – один з найменших обласних центрів України за площею і за чисельністю населення. Але у нас є найдовша липова алея в Європі, яка висаджена на правому березі р. Уж у 1928 році чеськими ботаніками. Її довжина – понад 2 км. Ще однією з ботанічних родзинок міста є насадження сакур – японських вишень, які у квітні рожевими «хмаринками» прикрашають вулиці і скверики міста.

Ще однією перлиною нашого краю є середньовічні замки, яких нараховується 12. До сьогодні збереглися Ужгородський та Мукачівський, на базі яких працюють краєзнавчі музеї. Інші, як от Невицький, Середнянський, Хустський – в руїнах і залишках. Приємно було почути, що діти, хоч і перебувають у нашому краї недовго, вже встигли побувати з батьками в Ужгородському замку, в подальших планах у них – відвідини замку «Паланок» та Невицького замку.

Саме в обласному краєзнавчому музеї, який розташований в Ужгородському замку, деякі з дітей вже бачили трембіту – унікальний український музичний інструмент, звук якої чутно на відстані 10 кілометрів. Це найдовший інструмент світу, занесений до Книги рекордів Гіннеса, його довжина від 3 до 8 метрів.

Зацікавила юних «мандрівників» і розповідь про унікальні ферми, де займаються розведенням плямистих оленів, карпатських буйволів, страусів, равликів.

На згадку про віртуальну подорож нашим незабутнім краєм діти виготовили вітальні листівки із зображенням квітки, яка є символом Карпат – едельвейсу. Шовкова косиця, як її називають місцеві, вважається символом кохання і щастя, і оповита таємничими легендами.

Одна з них розповідає, що у неприступних горах живуть казкові крилаті істоти. Приймаючи подобу юних красунь, вони вирощують едельвейси на неприступних вершинах скель, ревно оберігаючи таємницю їх існування від людей. Сміливців, які бажають вкрасти їхні прекрасні «срібні зірки» заради забави, вони безжалісно скидають у прірву. Але, якщо прагнення парубка навіяно щирим і відданим почуттям, дозволяють зірвати квітку і подарувати тій єдиній, що заполонила серце. Зірвані квіти едельвейса не в’януть, а висушені – надовго залишаються в первозданному вигляді, зберігаючи загадкову красу форми і сріблясте забарвлення.

Сподіваємося, що дітям – маленьким гостям міста – також западе до серця наш мальовничий край. І переконані, що вони все ж таки повернуться додому, але пізніше ще не раз завітають до Закарпаття!

Ольга Величканич, завідувачка відділу біології та дослідницько-експериментальної роботи ЗОЕНЦ.

Оксана Стрічко,  методистка відділу екології та природоохоронної роботи ЗОЕНЦ.

Захід проведено у рамках співпраці Інституту еколого-релігійних студій (IERShttps://www.facebook.com/IERS.org.ua  (керівник Олександр Бокотей https://www.facebook.com/alexander.bokoteyзі Союзом охорони природи Німеччини  (NABU https://www.facebook.com/Naturschutzbund/ , https://www.facebook.com/nabu.international/), координатор проєкту Ivan Tymofeiev https://www.facebook.com/ivan.tymofeiev)

Інформаційна служба IERS.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

%d блогерам подобається це: